Вітаємо з Днем Народження легенду тренерського штабу ФК “ОДЕК” Григорія Шаламая

Дружня сім’я Футбольного клубу “ОДЕК” сьогодні має за честь вітати з Днем Народження талановитого футболіста та тренера, який останні п’ятнадцять років є невід’ємною частиною ФК “ОДЕК” – Григорія Шаламая!

Григорію Мартиновичу, від імені всього колективу, адміністрації, керівництва та уболівальників, щиро вітаємо Вас з Днем Народження! Бажаємо Вам ще довгих років життя, здоров’я, сили та натхнення бути невід’ємною частиною нашого з Вами клубу! Ви насправді є душею команди, людиною, яка завжди прийде на допомогу мудрим словом, чи порадою. А Ваші влучні та дотепні жарти завжди бадьорять та підіймають настрій кожного окремо та всього колективу в цілому! Усі ми з великою повагою ставимося до Вас, як людини, яка незважаючи на свій вік залишається відданою улюбленій справі свого життя – футболу, і ще більш приємно, що це Ви робите в ФК “ОДЕК”. Саме під Вашим керівництвом наша команда здобула усі найбільші перемоги за всю історію свого існування, в тому числі, і звання Чемпіона України з футболу серед аматорських команд. Дякуємо Вам, що Ви прославили наш клуб на всю Україну, і зараз, наче батько опікуєтесь не лише дорослою командою, але й займаєтесь з юнаками та виховуєте молоде покоління у команді. Незважаючи на те, яка у Вас посада, Ви завжди є тренером та наставником, до слів якого прислухується не тільки кожен футболіст, але й тренери та керівництво!

З Днем Народження, Григорію Мартиновичу!!!

Історична довідка:

Григорій Мартинович Шаламай народився в Доротичах, Рівненська область. Вихованець місцевої ДЮСШ, перший тренер — А. Мамикін. Футбольну кар’єру розпочав у 1971 році в складі місцевого «Локомотива», який на той час виступав у чемпіонаті Рівненської області. У 1972 році був призваний на військову службу, яку проходив в Східній Німеччині. З 1972 по 1973 роки виступав за команду ГРВН, яка виступала в місцевих аматорських футбольних змаганнях. Завдяки службі в Німеччині отримав право виступати за місцеві команди, у сезоні 1974/75 років захищав кольори друголігового «Мотора» (Геннінсдорфа). У 1975 році завершив військову службу й повернувся в Україну, де став гравцем рівненського «Авангарда». У 1980 році отримав запрошення від одеського «Чорноморця»[1]. Влітку 1983 року повернувся до рівненського клубу, в складі якого 1986 року й завершив професіональну футбольну кар’єру. Згодом виступав за ковельський «Сільмаш» в аматорському чемпіонаті України.

Після завершення ігрової кар’єри розпочав тренерську діяльність. Спочатку тренував аматорський клуб «Сокіл» (Радзивилів). У жовтні 2000 року очолив рівненський «Верес», яким керував до жовтня 2003 року. А з 2004 року є невід’ємною частиною тренерського штабу ФК “ОДЕК”. 2004 – 2008 роки – головний тренер, 2009 – 2012 – спортивний директор, 2013 – 2015 – головний тренер, 2015 і до цього часу – тренер юнацької команди.

Кар’єра гравця:

Окремо в історії футболіста Григоря Шаламая стоїть кар’єра в одеському “Чорноморці”.

Ось що пишуть про нього на сайті клубу:

Крепко сбитый неутомимый полузащитник Григорий Шаламай (родился в марте 1954 года на Волыни) почти всю жизнь прожил в родных краях.

И только короткий период его выступлений в Одессе выбивается из этой идиллической картины. Как водится, в ту пору парня заметил вездесущий Матвей Черкасский. Он порекомендовал Григория мэтру тренерского цеха Никите Симоняну, и уже в 1980 году Шаламай дебютировал в высшей лиге в составе моряков. Работоспособный и достаточно техничный игрок пришелся ко двору и постоянно выходил на поле вплоть до лета 1983 года. Хавбек неплохо взаимодействовал с партнерами, подключался к атакам. В итоге успел сыграть за одесситов в высшей лиге 101 матч, забив 9 голов. В Одессу волынянин прибыл из ровенского “Авангарда”, за который на тот момент сыграл в чемпионатах страны более 150 матчей. В родной клуб Шаламай отбыл и после завершения выступлений в “Черноморце”. В Ровно играл еще долго, а потом успел и в украинском чемпионате отметиться в составе ковельского “Сельмаша”, повесив бутсы на гвоздь аж в 40 лет. 

Повна статистика виступів Григорія Шаламая за “Чорноморець”.